Концепція інтегрального гуманізму французького мислителя Жака Марітена є одним із найбільш вагомих інтелектуальних здобутків в царині католицького соціально-політичного філософування у ХХст. Базове цілепокладання автора цієї розвідки полягало у прагненні висвітлити соціально-орієнтовану філософію Ж.Марітена на ширшому тлі його відданості томістично-арістотеліанській думці, але як живій та відкритій традиції, що містить неабиякий евристичний потенціал і нереалізовану здатність для самоактуалізації в новому ідейному контексті. У статті проаналізовано ставлення Ж.Марітена до спроб ідентифікувати та надати чітку дефініцію тому філософському напряму, до якого належав мислитель. З’ясовано, що (...) креативна томістська філософія Ж.Марітена являла собою виважену серединну позицію між закапсульованим, аісторичним традиціоналізмом та нестримним, знекоріненим модернізмом. До того ж сукупність політичних ідей філософа тією ж мірою являє собою збалансовану концепцію, що пролягає між двома екстремумами, а саме, індивідуалізмом Дж.Локка та колективізмом К.Маркса. Стаття також містить стислий огляд історії формування політичної думки Ж.Марітена під впливом Шарля Морраса та антидемократичного реваншистсько-роялістського руху Action française, розгорнутий аналіз ідей французького філософа щодо незадовільного вплетення євангельських істин у тканину суспільного життя західної цивілізації, а також зображення Марітенової критики тоталітаризму, індивідуалізму та секуляризованої форми натуралістично-антропоцентричного гуманізму. У статті використано першоджерела, а також напрацювання таких дослідників філософії Марітена як Д.Ґалахер, Дж.Маккул, Ф.Коплстон, Б.Дуерінг, Ю.Лонг, Л.Ібарра, Р.Макінерні, В.Шульц і українських знавців Марітенової спадщини – А.Дахнія та С.Шевченка. (shrink)

У статті запропоновано контекстуальний аналіз історії переутвердження синтезу св. Томи Аквінського у ХІХ-ХХ століттях у якості єдиної безальтернативної форми автентичного католицького філософування. У світлі папських енциклік Aeterni Patris та Studiorum Ducem здійснено огляд базових мотивів до канонізації концептуальної системи Аквіната як інтелектуальної протиотрути, спрямованої на убезпечення церковного вчення від численних хиб церковного та секулярного модернізму. З’ясовано, що неосхоластичний проект містив у собі не лише опозиційну ментальність та негативну самоідентифікацію, що були зведені на критичному відштовхуванні від сучасності, але й потужний евристичний (...) потенціал, доказом чого слугує проаналізоване у статті тематичне розмаїття підвидів неотомізму, які доводять еластичність його доктринальних кордонів та спроможність лишатися релевантним, зберігаючи стрижневу ідейну рамку. У статті відзначено, що множинність форм неотомізму насамперед зумовлена поставленням епістемологічної проблематики у якості першорядної основи. Саме цей методологічний підхід штучно примножив кількість відправних точок для філософських розвідок в межах неотомістського проекту, а також сприяв подальшому ідейному розгалуженню із постанням багатьох варіативних моделей інтерпретації спадщини св. Томи. (shrink)

Характерна особливість того внеску, що його здійснив теолог-домініканець Ів Конґар у католицьку думку ХХ ст., полягає у виразній екуменічній відкритості дослідника, у його богословській інклюзивності, турботі про буття Церкви в модерному світі та пророчому реформаторському пафосі, які були вповні органічно поєднані зі знанням і поціновуванням з боку Конґара найглибших, найцінніших шарів древньохристиянської традиції часів нерозділеної Церкви. В основу даної статті покладено детальний огляд трьох засадничих трактатів І. Конґара, у яких теолог докладно розгортає свою екуменічно орієнтовану програму здійснення ефективних і заразом (...) безпечних реформ у Церкві: «Роз’єднані християни», «Справжня й хибна реформа в Церкві» та двотомна праця «Традиція і традиції». Актуальність даної розвідки для українського релігійного поля зумовлена численними кризовими явищами в житті сучасних традиційних християнських деномінацій, їхніми почасти невиразними формами самоосмислення й самопрезентації, непереконливою риторикою у комунікації з наскрізно секулярним світом, а також не завжди вдалими й ефективними способами горизонтальної мережевої взаємодії з новопосталим громадянським суспільством України. Відтак, дане дослідження може стати посутньою спробою популяризації й унаочнення одного з найбільш амбітних, всеосяжних і, зрештою, вдалих реноваційних церковних проектів ХХ ст., який може бути покладений в основу процесу формування оновленої богословської ментальності сучасних українських християнських спільнот. (shrink)

Найбільш видатними представниками неоортодоксального богослов’я були К. Барт, П. Тілліх та Р. Бультман, хоча богословські погляди кожного з них характеризуються специфічними індивідуальними особливостями. Рух неоортодоксії був ретельно досліджений з перспектив богослов’я (С. Гренц, А. Макґрат, Дж. Вебстер, Дж. Хансінгер), герменевтики (Б. Ремм, К. Ванхузер, Е. Тісельтон) та соціології (П. Бергер). Результати цих досліджень взяті до уваги у даній статті. Неоортодоксія здійснила великий вплив на сучасну їй теологію, але з плином часу (починаючи з 60-х років) вона поступово почала або витіснятися на (...) маргінеси академічного життя, або зазнавала трансформації у більш іманентні, раціональні та прийнятні форми. Саме тому сьогодні ми є свідками того, як історико-критичні підходи до досліджень у сфері біблеїстики знов займають домінуючу позицію на багатьох факультетах та кафедрах теології по всьому світу. (shrink)

Annotation: The article contains the research concerning the possible impact of Karl Barth`s figure and theological issues on the theology of the 20th century and the first decades of the 21st century. There is a comparative analysis of how powerful and significant was the level of impact of Barth`s scientific experience on the theologians of his era, in comparison with the most prominent representatives of Christian thought from the earlier centuries, beginning with the times of ancient church, the Middle Ages, (...) the 16th century protestant Reformation, as well as his contemporaries. As it was clarified, Karl Barth made a striking impulse for the further radical deconstruction of what is considered to be the achievements of 19th`s century liberal protestant theology (which made him a lot of detractors among his colleagues), made a loud accent on the necessity of the Christocentric approach to all the spheres of theology, newly updated, actualized and convincingly demonstrated the importance of ancient church creeds and dogmas in the field of Triadology and Christology, as well as in an unusual way he intensified and revived the intellectual search in the protestant universities and academies by his reshaping and changing the paradigms of the whole western theology in a radical way. In the article were taken into account some reviews on Barth`s “Epistle to the Romans” (second edition, 1922), which caused lively discussions and prolonged controversy because of specific and non-standard hermeneutical approaches to the biblical text, which Barth demonstrated in this one of the most eminent theological works of the 20th century. The article reveals not only the attitude towards Barth`s theological heritage that was showed by his protestant colleagues, but also reveals the sincere admiration for his theology from some Orthodox researchers, in particular, the honored professor of Aristotle University of Thessaloniki, John Karavidopulos, and the world famous specialist in the history of Christianity and medieval intellectual history, Jaroslav Jan Pelikan Jr., who converted to Orthodoxy in 1998. In the article`s conclusion there`s a piece of information concerning the fact that the impact of Barth`s dogmatics and hermeneutics on the modern departments of theology is not so noticeable as one might expect. In particular, we can make such a conclusion because of (1) the absence of true consolidation and common vision about the methods of theologizing between the western universities and church seminaries, (2) the popularity of so called “natural theology” which nowadays often seems to be regarded as an important prerequisite for all further theological researches, while Barth himself was a categorical opponent of this discourse, (3) the domination of binary opposition between conservatives and liberals in context of some modern theological discussions, while Karl Barth always tried to organically combine his devotion to the protestant orthodoxy with his efforts to be relevant and adequate to the requirements of his time. (shrink)

Review of Thompson, J. W. (2022). The Metaphysics of Resurrection in Seventeenth-Century Philosophy. Cham, Switzerland: Springer.

Review of Stump, E., & White, T. J. (Eds.). (2022). The New Cambridge Companion to Aquinas. Cambridge: Cambridge UP.

Review of Haight, R., SJ, Pach, A., & Kaminski, A. A. (Eds.). (2022). On the Medieval Structure of Spirituality: Thomas Aquinas. New York: Fordham UP.