У статті досліджено становлення нафто- й газовидобувних центрів на Гуцульщині в другій половині ХІХ - першій третині ХХ ст. та їхнє значення для господарського розвитку краю. Детально описано три головні центри нафтової промисловості: Битків-Пасічна, Слобода Рунгурська та Космач. Виділено три періоди нафтовидобутку: 1-й - XVI ст. - 1860 р., 2-й - 1860-1884 рр., 3-й - 1884-1939 рр.

У статті досліджено рекреаційне господарство Галичини другої половини XIX - першої третини ХХ ст. Комплексно охарактеризовано основні галузі, що становили основу рекреації та туризму, проаналізовано динаміку відпочиваючих, систему оплати оздоровлення та санаторно-курортне господарство, систему гірських притулків краю загалом. Показано, що туризм і відпочинок були важливим джерелом доходів мешканців Галичини, що дозволило краю отримати належне ставлення як із боку держави, так і з боку справжніх поціновувачів та любителів природи й етнографічних особливостей. Констатовано, що саме в цей період було побудовано розвинуту туристичну (...) та оздоровчу інфраструктуру, яка мала набагато більші масштаби, ніж у сучасних Україні та Польщі. (shrink)

Санаторно-курортна справа у Галичині була започаткована ще наприкінці XVI ст., однак до кінця XIX ст. вона не набула масового характеру через низький рівень розвитку сфери послуг, незадовільний стан доріг, низький рівень культури обслуговуючого персоналу. Із часом у місцевостях з мінеральними водами спритні підприємці та лихварі будували водолікарні, невеликі літні будинки санаторного типу й здавали їх за певну плату. Потужного розвитку курортна справа набула в останній чверті XIX - першій третині XX ст. На теренах Галичини в 1930-х рр. існувало понад 20 (...) великих кліматичних і бальнеологічних курортів, які входили до переліку найкращих у Польщі, та ще 30 малих, де оздоровлювалося місцеве населення та мешканці навколишніх населених пунктів. (shrink)

У статті вперше встановлено хронологію діяльності парохів Української греко-католицької церкви в північно-західній частині Гуцульщини. На цій території діяло дев'ять парафій, що об'єднували близько 20 церков у 17 населених пунктах. Відомості про духовенство північно-західної частини Гуцульщини взяті з шематизмів, фондів Центрального державного історичного архіву України, приватного архіву родини Клапчуків у Делятині. Перші відомості про священиків відомі з середини XVII ст. Установлено, що впродовж століття в північно-західній частині Гуцульщини парохами було 74 священики. Середній час праці на парафії у Білих Ославах, Красні, Ланчині, (...) Саджавці та Яблуниці складав 11,1 року, у Заріччі - 12,5, а в Делятині, Дорі та Микуличині - 14,3 року. Понад 40 років парохами служили троє священиків, 30-40 років - шестеро. Троє священиків служили парохами у двох парафіях. (shrink)