У статті здійснюється концептуалізація структури бажання, що властива суспільству спектаклю споживання. Визначається характер репрезентацій різноманіття, рівності, рівновартості, що конституюють сучасного суб’єкта бажання й експонують сингулярність бажання, що спрямоване на частковий об’єкт. Специфіка культури сучасного суспільства, орієнованого на різноманітні способи «самовинаходження» через оприлюднення конструювання особистості, зациклена на тілесності, на винесенні усього тілесного на поверхню. Йдеться про панування дефрагментованих образів, що виробляються за принципами товарної форми через репрезентацію/експонування, що забезпечується розвитком сучасних медіа-технологій. У цій перспективі капіталізоване тіло зводиться до його інструментальності, виробничого (...) потенціалу його частин, що легітимується процесом трансформації сексуальності, який можна спостерігати в сучасному медіа-просторі, в ток-шоу, зокрема Naked Attraction, характерні риси якого розглянуто в статті. Суб’єкт суспільства спектаклю споживання є суб’єктом бажання, яке зосереджується на поверхнях тіла як обгортки, в яку запаковане задоволення. Процес розпаковування постає як такий, що дає насолоду. В делезіанській проєкції такий тип бажання і такий спосіб насолоди тлумачиться як мазохистський, що реалізується в формі договору і, зокрема в «саспенсі» розпаковування/роздягання. В спектаклі споживання йдеться про поступовість бажання, що рухається від органів/частин за логікою розпакування як роздмухування бажання. Фігура суб’єкта бажання/спектаклю/споживання визначається через точки (ро)збіжності: природне/культурне, ціле/часткове, єдине/множинне, інтимне/екстимне. Відтак стверджується, що єдиного цілісного суб’єкта, особистості, яку потрібно відтворювати чи наслідувати, не існує. Натомість є частковість множини, що перебуває в трансформаційному процесі само(ре)презентації. В цьому контексті життя постає як рух від частки до частки, якість яких оцінюється здатністю давати/отримувати, продукувати/споживати, експонувати/споглядати задоволення/насолоду, що розгортається в деконструкцію і трансформацію суб’єкта бажання і зокрема, сексуальності. (shrink)

У статті досліджується голод як інструмент політичної дії і некрополітики дегуманізації – зведення людини до голого життя, що є специфічним феноменом сучасної цивілізації. Концептуалізація некрополітики здійснюється в контексті її розуміння, запропонованого А. Мбембе. Розвивається теза про доповнення біополітики некрополітикою, коли суверенна влада створює зони смерті, коли саме смерть втілює панування і способи опору йому. Політика визначається як «справа смерті», а суверенність як «право вбивати», шо ґрунтується на винятковому стані й відношеннях ворожнечі. Примусова колективізація і штучно створений Голодомор визначаються як втілення (...) некрополітики, що в цілому вписується в імперсько-колоніальний дискурс, що простежується в культурній і економічній політиці Російської імперії, СРСР, і продовжується повномасштабним вторгненням в Україну 2022 року. Зазначається, що некрополітика може розглядатися не лише в діалектичному зв’язку з біополітикою, а й набувати форм нігілістичної регресії, що проступає у війні, геноциді, руйнуванні культурних цінностей тощо, усіх цінностей сучасної західної цивілізації, що втілювалися в проєкціях просвітництва. Наголошується, що саме обмеження людини в базових засобах для життя, в продовольстві спрямоване на остаточну дегуманізацію людини. Некрополітика дегуманізації полягає в зведенні людини до її тілесного/тваринного, голого життя, себто існування в горизонті смерті. Саме тому їжа стає найголовнішою зброєю некровлади, результатом дії якої є перетворення людини на живого мерця, зомбі, або канібала. Феномен імперської політики й тоталітарних режимів виглядає як довершена логіка некрополітики, що спрямована на знищення людей. Голодна смерть є умовою панування, примусом до покори системі. Висновується, що некрополітика дегуманізує не лише тих, кого перетворює на живих мерців, але і тих, хто панує чи ідентифікується з панівним режимом, відтак вона не є локальною, поширюється на все людство. Голодомор чи війна не можуть бути локалізовані, позаяк будь-яке відсторонення від них поширює на всіх принципи/засади некрополітики дегуманізації. (shrink)

В статті здійснюється концептуалізація онтологічного розділення в ситуації «заразного резонансу», який задається зокрема пандемією. Концептуалізується зсув в масовій свідомості щодо жахливих образів, що утворюють своєрідну «темну матерію» матеріалістичного виображення сучасного капіталістичного світу, втілюючи парадигми життя, влади в певній культурно-історичній перспективі. Розкривається четвериця макрообразів, характерних системі координат сучасного світу: демон, зомбі, вампір і перевертень. Вони викривають як своєрідну субстанцію цього світу розділення-часткування, що уможливлює такі процеси, як відчуження, привласнення, споживання, поглинання, експлуатація, обертання, асиміляція, задоволення, обмін, інформація, пізнання, перетворення, спустошення, зараження, щеплення. (...) Йдеться про парадоксальний стан масової свідомості, викликаний пандемією, коли проникнення «безкінечно малого» призводить до надзвичайних соціальних процесів розділення, дистанціювання, відчуження, що виображується жахливими макрообразами, діаграми яких представлено в статті. Основним принципом дослідження є принцип додатковості, що дає змогу побудувати такі діаграми, викривши компліментарність, переплетіння й сумісність образів зомбі, демона, вампіра і перевертня в нелінеарній перспективі. Діаграматичний підхід, таким чином, дозволяє висвітлити моторошне, неймовірне як повсякденне. Зомбі й вампір представлено як парадигмальні для (пост)модерної культури, що характеризується особливим граничним станом між смертю і безсмертям. Демон і перевертень повертають страхи, властиві докапіталістичному, архаїчному виображенню світу, коли людина була розміщена між божественним і тваринним вимірами. Зазначається, що фігура зомбі втілює низові феномени сучасності: мертва праця, індустріальна експлуатація, консюмеризм, масове інфікування, реклама, інформація. Вампір позначає класовий розрив і є уособленням обраності й привілею, який вона надає. Демон і перевертень представляють страхи, що присутні в консервативній й екологічній свідомості. В статті визначаються чотири трансверсалі, що розсікають множинність процесів, характерних для сучасного суспільства: зомбі/зараження, що характеризує процеси передачі усього від інформації до вірусу, вампір/щеплення як можливість доступу до певної множини привілеїв, демон/спустошення, як розділення душевного й тілесного, перевертень/перетворення як взаємопроникнення різних видів життя. (shrink)