Abstract

Розвиток інформаційного суспільства спричинив появу цифрових розривів, які вважають свідченням цифрової нерівності та цифрового виключення. Мета дослідження полягає в тому, щоб охарактеризувати специфіку використання цифрових технологій літніми людьми та визначити засоби цифрового наснаження людей цієї вікової групи. У дослідженні використана модифікована модель британської дослідниці Е. Хелсперс, яка містить характеристики доступності цифрових ресурсів. У межах дослідження було проведено опитування 407 клієнтів територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Полтави, серед яких є і слухачі Університету третього віку. Аналіз відповідей респондентів дає підстави для виокремлення таких чинників цифрового розриву літніх людей, як: економічні, соціальні, технічні, інфраструктурні, мовний фактор, а також фактор знань, умінь та навичок, які мають різні ступені прояву. У статті визначено, що соціальна робота з людьми похилого віку зі зменшення впливу цифрових розривів включає комплекс заходів, ініціатив, стратегій, що використовуються для подолання дії механізмів соціальної та цифрової ексклюзивності з метою забезпечення повноцінної участі індивідів літнього віку у житті мережевого суспільства. Обґрунтовано доцільність використання інноваційного методу – підходу, орієнтованого на сильні сторони клієнтів, задля зменшення впливу цифрових розривів на клієнтів літнього віку. Увагу зосереджено на застосуванні таких технологій у соціальній роботі з літніми людьми під час цифрової інклюзії, як кейс-менеджмент та групи взаємодопомоги, наголошено на важливості гармонійного поєднання індивідуальних та групових методів роботи. У статті надано рекомендації щодо організації соціально-герогогічної роботи з літніми клієнтами територіального центру для цифрового наснаження.