Abstract

Стаття присвячена аналізу розвитку трансгуманістичних ідей у концепціях постлюдини. Розкривається поняття постлюдини як можливого стану й стадії розвитку людства поза поточними біологічними й культурними обмеженнями. Здійснюється критичний аналіз різних шляхів і перспектив еволюції людини, що визначаються технологічним прогресом, що запропоновані в працях провідних дослідників трансгуманізму. Визначається як людство може використовувати передові технології, щоб подолати свою біологічну обмеженість. Постлюдина розглядається як наступний щабель еволюції людини з посиленням когнітивних та фізичних здібностей, дизайнером яких буде сама ж людина. Розглядаючи різні шляхи до постлюдини, як от: біотехнологічна революція, кіборгізація, створення суперінтелекту чи досягнення технологічної сингулярності, такі філософи, як Френсіс Фукуяма, Кріс Грей, Нік Бостром, Рей Курцвейл звертають увагу на перспективу втілення постлюдини як наступної стадії розвитку людства. Проте технологічний прогрес може викликати й певні ризики щодо майбутнього існування тієї-таки постлюдини. Основні ризики – це втрата людської ідентичності, зростання соціальної нерівності, непередбачувані наслідки генетичної модифікації, некерованість трансгуманістичних технологій тощо. Крім того, в статті розглянуто реальні зміни у сфері культури й політики, що стосуються контролю над розвитком постлюдини й мінімізації потенційних негативних наслідків. Візії майбутнього постлюдини, хоч і є різними, вказують на низку важливих питань, ключовим з яких є питання: «Як ми можемо зберегти наші людські цінності в світі, де технологія перетворює нас?». Відтак, хоч ми і не можемо зупинити процес еволюціонування людини до постлюдини, ми можемо й маємо активно корегувати цей процес, досліджуючи й направляючи його в соціально відповідальний та етичний спосіб. Неодмінно необхідно регулювати технологічну еволюцію, оскільки втручання в біологічну природу людини не має призвести до негативних наслідків.